www.dnister.travel

Цікаве про Дністер

Цікаве про Дністер

Золотий Потік

Але й назва! Як з казки. Та в такому містечку має річка з молока текти, а в садах рости молодильні яблучка. Реальність же буде звичною: поселення як поселення, фенікси, русалоньки та казкові принцеси на майже сільських вуличках помічені не були. Хоча якби ті принцеси й з’явилися, жити їм би було де: в Золотому Потоці є замок. І палац!

Щоб твердиню, зведену на початку XVII ст. брацлавським воєводою Стефаном Потоцьким, роздивитися якнайкраще, потрібно перейти по хиткому містку над потічком, який виглядає звичним, хоча й зоветься Золотим. Лише з правого берега відкриється весь задум воєводи: невеликий пагорб слугує фундаментом мурованої твердині, а вже за стінами замку, далі, ховається місто. Пан Потоцький, обравши цю придністровську подільську місцину в якості своєї майбутньої резиденції, заснував на місті села Загайпілля місто Золотий Потік. Тут магнат мешкав зі своєю дружиною Марією Могилянкою. Тогочасний король Польщі, Сигізмунд ІІІ, надав містечку магдебурзьке право.

Найстаріший, хай і короткий опис місцевого замку залишив відомий шведський мандрівник Ульріх фон Вердум, і датований він 1672 р. Фортеця була регулярна, в плані наближена до квадрату, з кутовими та в’їздною вежами. Стіни хай і не вражали висотою, та могли похвалитися товщиною: до двох метрів!

Зведена твердиня з місцевого пісковику темно-гранітного кольору. Цей брунастий відтінок надає суворим стінам певного драматизму. А легенди, які місцеві переповідають про замок, це враження лише підсилюють. Так, згідно з одним з переказів, якось замкові стіни взяли в облогу татари. У містечку знайшовся зрадник, який пообіцяв за сто злотих показати ворогам підземний хід до форпосту. Орда, увірвавшись у твердиню, вирізала всіх, хто там був, а потім і своєму помічнику подякувала: обіцяні сто злотих розплавленим золотим потоком увіллялися йому в горло. Звідти, кажуть, і назва в містечка.

Легенда-конкурент про походження назви поселення теж пов’язана з татарами, але розповідає про двотижневу облогу замку, під час якої в оборонців твердині закінчилася вода. Один старець напророкував, що воду в замку знайде лише нецілований юнак, народжений на Івана Купала — адже саме Купала є володарем водних багатств. Диво дивне, але серед обложених міщан знайшовся потрібний хлопець — і він відшукав водну жилу. Татари зняли облогу, а Загайпілля народ почав називати Золотим Потоком.

Цікаво, яким був замок в той напівлегендарний час? Чи так само в’їздну браму прикрашав герб Потоцьких «Пилява»? Чи вищими були ледь помітні сьогодні земляні вали? Чи вже був пізньо-ренесансний декор брами, вдох житлових будинків між північною та західною вежами і палацу — і, до речі, чи був вже палац? Відомо ж про нього хіба те, що спочатку він був одноповерховим. Лише в XVIII ст. тодішні мешканці замку надбудували над палацем другий поверх, а ще через століття було засипано оту легендарну водну жилу, знайдену нецілований юнаком — замковий колодязь.

Золотопотоцькому замку чимало діставалося: в 1676 р. фортецю вщент спалили турецькі посіпаки паші Ібрагіма Шейтана, захопивши перед тим Бучач. Твердиню довелося відбудовувати, та повністю вона так вже й не оправилася. Хоча час того вже й не вимагав. Близько 1840 р. тодішні власники замку, Ольшевські, звели поруч з замком одноповерховий палац за проектом невідомого, хоча й італійського архітектора. Все б добре, та при будівництві було зруйновано частину мурів, а ще майстри безжально повидирали всі білокам'яні деталі оформлення комплексу (балюстради, барокові обрамування вікон, дверей). І якби ж ті жертви були виправдані створенням шедевру! Нова панська резиденція вийшла дивною: пивниці глибокі, як в сереьовічному замку, головний фасад витримано в дусі класицизму, а бічні та дворовий фасади чомусь неоготичні. Коли замість сходинок в палаці з’явилися старі єврейські надгробки, важко сказати. Можливо, зовсім нещодавно. Певний час по могильним плитам цокотіли підбори золотопотоцьких юнок, що бігали в палац на дискотеку, а зараз й він переживає не найкращі часи. Все в житті циклічно.

Навіть Ольшевським палац щастя не приніс: кошти на його побудову були витрачені настільки значні, що бідні шляхтичі влізли в борги — і були змушені продати замок. Його новий власник Ян Стоєвський старими стінами не переймався — і запросто віддав фортецю хасидському рабину Ізраелю Фрідману з буковинської Садгори. Бідний замок поливають дощі, б’є град, руйнує вогонь пожеж. Разом з замком занепадає й місто, поглинуте голодом і скрутою. Врешті-решт, Фрідман продає в 1875 р. колишню фортецю послу Державної Ради у Відні Володимиру Іпполіту Гнєвошу (1838-1909). Саме родина Гнєвошів володіла старим комплексом аж до вересня 1939 р. Пан Володимир мріяв вдихнути нове життя в старі стіни. Замокві стіни він законсервував, а в фортечному палаці розмістив суд та податковий уряд, який було переведено з Бучача. Нещастить: в 1918 р. багату бібліотеку та більшу частину художньої збірки з Золотого Потоку російські солдати відвозять у Москву, а в 1935 році замковий палац знову горить. Гнєвоші вперто відбудовують у 1938 році ніяк не бажаючу жити споруду-самогубця. А за рік вибухає Друга світова…

Завдяки старанням Володимира Іполліта Гнєвоша ми все ще можемо бачити золотопотоцький замок — нехай без західної башти і деяких фрагментів стін, але все таки. Столярна майстерня, яка займає замкові приміщення, здається незрозумілим парадоксом. Як і старий барельєф бороданя — невже рештки Фрідріха Енгельса? — що чомусь загубився на замковому подвір’ї. Історія заплела В Золотому Потоці міцний плутаний вузол, який ще довго буде згадуватися після візиту в це подільське містечко. 

Одна з найбільших річок в Україні. Унікальна природа та цікава історія, які тобі варто відвідати.

A: Героїв Майдану 38, Хмельницький, Україна
M: +38 068 007 00 88

Підписатися

Дізнавайтеся усі найсвіжіші новини і пропозиції першими, підписавшись на розсилку.

Copyright © 2020 Dnister.Travel

Design & Development By WebStudio