www.dnister.travel

Цікаве про Дністер

Цікаве про Дністер

Невидима краса

Продовжимо наші мандрівки найгарнішими куточками в середньому Подністров'ї, на Кам'янеччині. Цього разу битий (ой, битий, ох, битий!) шлях знову поведе нас повз Слобідку Кульчиївецьку та Станіславівку - до Врублівців. Колись давно село називалося Воробіївці, та поширенішою стала ось така полонізована форма.

Де Тернавка стає Дністром

Про архітектуру довго говорити не будемо: просто не дуже є про що. Сільська архітектурна домінанта, досить оригінальна Покровська церква-ротонда, зведена у 1830 р. в південно-східній околиці села. Кошти на будівництво збирали самі селяни, пожертвувала свою частку також власниця села Марія Крижанівська. Багатим храм не був, про що красномовно свідчить факт, що іконостас тут був вимащений глиною та побілений вапном. Кращі іконостаси з’явилися у 1842 та 1879 рр. 12 колон, що оббігають храм навколо, до 1883 р. були зробленими з дерева, а потім замінені на кам'яні. В 1899 р. до храму добудували вівтар на кошти тодішнього власника села генерала Єсаулова.

Це не перша сільська святиня. Колись у центрі Врублівців стояла дерев'яна триверха церква у подільському стилі, зведена на кошти парафіян ще в 1706 р. Як і переважна більшість сільських храмів на Поділлі у ті часи, храм був греко-католицьким. У 1821 р. стара церква згоріла.

Пагорби навколо села народ населяв героями своїх легенд. Он там вартові виглядали, чи не сунуть на Врублівці татари. А о-о-ондечки, на лівому березі Тернавки, - урочище Монастирське, назване так на честь обителі, котру зруйнувала татаро-монгольська орда. А з урочища Глибокий Яр у 1830 р., в часи польського антицарського повстання, місцевий шляхтич збирав загін з своїх селян, щоб вирушити на підтримку своїх у Варшаву.

У Врублівцях все-таки значно цікавішою є природа. Надзвичайно мальовничим місцем є впадіння річечки Тернавки у Дністер. Тільки всю красу окупувала база відпочинку «Ксенія». Але пройти на територію можна і без поселення у цьому відпочинковому комплексі. Щоправда, процедуру легкою чи приємною не назвеш: потрібно пояснити своє бажання подивитися на річку вахтеру, а вже він може за власним бажанням провести вас до адміністратора “Ксенії”. Відразу починаєш думати, що база тут ну дуже суворого режиму. Зрештою, сюди можна доплисти катером з Великої Слобідки чи Устя.

В ті часи, коли Дністровського водосховища ще не існувало і річки тут були набагато вужчими, саме в усті Тернавки була переправа через Дністер. Жителі одного з присілків Вріблівців, Мар’янівки-Врублівецької, навіть зробили професію перевізника своєю «фішкою».

Таємниче місце

Майже в 10 км на південь від Врублівців розташовано ще одне місце просто-таки містичної сили. Правда, побачити всю ту красу непросто. Зараз пояснимо чому.  А поки стартуємо з села у напрямку наїжаченого шлагбаумами дачного містечка «Кабельник», котре розташовано трохи вище за місце, де колись знаходилося легендарне вже село Лука Врублівецька. Містечко настільки зашифроване, що на Гугл-мапах навіть назви не має, тому орієнтуйтеся на координати: 48°32'58.3"N 26°46'10.7"E.

Ці місця відомі археологам: поблизу Луки Врублівецької була знайдена найдавніша палеолетична стоянка первісних мисливців (близько 300 тис р. т.), а також рештки стоянки пізнього палеоліту (40-13 тис. років тому). Мешкали тут і трипільці, і давні слов'яни. Звідти ж походить одне з перших у Східній Європі антропоморфних зображень – жіноча фігурка з крутими стегнами, гіпертрофована в своїх звабних вигинах Венера.

На місці варто спробувати домовитися з місцевими жителями про човен – бо на протилежному березі, до якого і 300 метрів не буде, лежить одне з найгарніших місць всього Подністров’я (дуже хочеться написати «всієї України», але виховання заставляє бути скромним і стримуватись). Від Ленківців Кельменецького району, до котрих пташкам звідси кілометри три, біжать до Дністра дві річечки – Сурша та Сара-Лунга. За 150 метрів до впадіння у Дністер вони з’єднуються у один потік – і виглядає це фантастично красиво.

Є ще один спосіб помилуватися абрисами пагорбів над Дністром — електричкою Гречани — Ларга потрібно дістатися до станції Ленківці, а далі відправитися у трикілометрову прогулянку. Важко? Так. Але пейзажі того варті.

Дід, Баба та Онука

Дорогою до дачного містечка десь збоку за полями підноситимуться над горизонтом скелі, схожі на фортечні руїни, а за ними дибки підніметься горами земля. В цьому місці Товтровий кряж перетинає Дністер. Скелі з капличкою на них в народі називають Дід, Баба та Донька. За бажання можна під’їхати польовою дорогою майже до води – і помилуватися незвичним пейзажом (координати точки - 48°33'16.4"N 26°47'00.8"E). Якщо бажання значно сильніше, можна вибратися на них — але 80-кілометровий шлях туди лежатиме через Хотин та Кельменці. На жаль, після того, як перестав працювати пором в Усті, коротшого шляху дістатися Кельменеччини вже немає.

Є про ці скелі і легенда. Кажуть, колись жив тут заможний чоловік з дружиною та вродливою донькою, яку доля подарувала їм вже на схилі літ. Дівчина покохала привабливого і бідного сільського вівчаря, та батьки були проти нерівного шлюбу. Тим більш, за красунею посилав сватів господар села Нагоряни. Дочка не хотіла пов’язувати життя з нелюбом і мріяла лише про свого обранця. Пан, дізнавшись про суперника, відіслав хлопця працювати бокорашем (сплавлювачем лісу) по Дністру. В час весняної повені хвилі Дністра поховали вівчаря. А дівчина кинулася з найвищої кручі в річку. Зломлені горем батьки заповідали поховати їх біля могили єдиної дитини.

Одна з найбільших річок в Україні. Унікальна природа та цікава історія, які тобі варто відвідати.

A: Героїв Майдану 38, Хмельницький, Україна
M: +38 068 007 00 88

Підписатися

Дізнавайтеся усі найсвіжіші новини і пропозиції першими, підписавшись на розсилку.

Copyright © 2020 Dnister.Travel

Design & Development By WebStudio