www.dnister.travel

Цікаве про Дністер

Цікаве про Дністер

Кудринці: один замок на два села

Це в Росії дві біди: дурні та дороги. Кудринці ж потерпають від однієї —добираючись сюди починаєш достеменно розуміти фразеологізм «битий шлях». Ну дуже битий — снігами, дощами, а найбільше часом. До замку можна потрапити кількома шляхами: Кудринців на карті відразу дві штуки — по одному на кожний берег Збруча. Половинка в Тернопільській області (замок розташований на території Борщівського району), половинка на Хмельниччині. Найгіршою видається дорога через Панівці. Добирання до фортеці з боку Михайлівки має сумнівний плюс у вигляді знайомства з борщівською половиною Кудринців (1,5 т.ж.): можна побачити греко-католицьку церкву, кілька древніх хрестів на церковному дворі. Під’їжджати доведеться неймовірно розбитою дорогою до гори Стрілка, на якій щербатою щелепою піднімається одна з наймальовничіших руїн України. Бусики й взагалі зупиняються аж Михайлівці. Якщо ж їхати від кам’янецького передмістя Довжок, то до Рихти дорога буде чудова, а от далі... Зате природа гарна. В цьому випадку автівку доведеться залишити біля річки: міст через Збруч лише пішохідний.

Чи варто дивитися вовком на місцевих селян за те, що розбирають замок на будівельні матеріали, вирішуйте самі. До цього часу тут прийнято «позичати» в замку кравчучку-другу каменю. Це вже в’їлося в свідомість кудринчан —  дозволили розбирати фортецю ще останні власники твердині, Бартфельди. Вони не були якимись унікальними злодіями-ненависниками старовини. По всій Галичині старі фортифікації ставали каменоломнями для майбутніх сараїв та огорож. Те, що в Кудринцях від замку залишилося так багато, заслуга не совісті, а географії: Стрілка висока. З тачкою вгору-вниз багато не побігаєш.

Фортецю збудували в 1615 р. магнати Гербурти. Село поблизу горезвісного Волоського шляху волало про оборону: татари і волохи не давали спокою все XVI ст. Форму форпосту підказав рельєф: замок у плані був чотирикутним, з трьома великими кутовими вежами, з півтораметрової товщини стінами. Східна сторона, захищена урвищем збручанського каньйону, була практично неприступною. Замок особливим героєм себе не показав: то козаки М. Кривоноса разом з повсталими селянами вигонять польський гарнізон влітку 1648 р., то турки здобудуть твердиню в 1672 та 1694 рр. Бурхливий розвиток артилерії робив з замкових башт чудові мішені для гармат. Вже на початку XVIII ст. кудринецька фортеця скидає з себе лати воїна, щоб перетворитися на родове гніздо Гуменецьких. Жити у вежах незручно — і до східної стіни прибудовується будинок з 6 кімнат. Коли резиденція перейшла до Козібродських, ті перетворили її на своєрідний музей, прикрасивши родинними портретами та старовинними меблями. Побачити фрагменти колекції кудринецького замку можна в Тернопільському краєзнавчому музеї.

Від палацу не лишилося й сліду: найбільше від пертурбацій ХХ ст. постраждала саме східна стіна замку. Проте збереглися 3 інші сторони форпосту, південно-західна та південна башти,  надбрамна вежа. Заглибину в землі біля південної башти романтичні натури вважають початком засипаного підземного ходу. Неглибока западина на подвір’ї вказує на місце, яке сучасні путівники скромно називають криницею, а  старі — нужником для сторожі форпосту.

Без легенд старі стіни — як їжа без солі. Селяни розказують масу небилиць, в яких фігурують підземні ходи аж до Кам’янця; замурована заживо турецькими нелюдами дівчина, що неприкаяним духом блукає місячними ночами замковою горою; пожежа, яка спалахнула від удару блискавки в одну з веж. От вам і бувальщина: коли по Збручу пройшов кордон СРСР і Польщі, з радянського боку прикордонники вимурували стіну, щоб завадити дезертирству і шпигунству. Так що в Берлінської стіни була подільська сестра-попередниця, а кудринчанам, чиї родичі залишилися в іншій країні, доводилося бігати далеко в поле щоб поспілкуватися — та й то лише криком, через річку. Фрагменти стіни збереглися біля деяких осель та біля сусіднього села Завалля.

Сама популярна легенда — про незліченні багатства, зариті власниками замку: де вони заховані, там земля гудить. Ще б пак не гудіти: Поділля — один з самих «печерних» районів світу, за 3 км від Кудринців, в селі Завалля Кам’янець-Подільського району знаходиться триярусна печера «Атлантида», а де карст, там справді земля гуде: порожнини. Старожили, можливо, слова «карст» не чули, а от людей з лопатами бачили неодноразово.

Одна з найбільших річок в Україні. Унікальна природа та цікава історія, які тобі варто відвідати.

A: Героїв Майдану 38, Хмельницький, Україна
M: +38 068 007 00 88

Підписатися

Дізнавайтеся усі найсвіжіші новини і пропозиції першими, підписавшись на розсилку.

Copyright © 2020 Dnister.Travel

Design & Development By WebStudio