www.dnister.travel

Цікаве про Дністер

Цікаве про Дністер

Окопи: між Дністром і Збручем

Така войовнича назва — і таке мирне село. Навіть двоярусні фортечні брами — Львівська і Кам’янецька — що цілком собі збереглися з XVII століття до наших днів, ніяким підвищеним мілітаризмом не страждають. Стоять біля височенних валів, при дорозі, навіть пофарбовані так, неначе вони й не релікти Минувщини, а прості шосейні стовпчики. Скромники, коротше. Як і місцевий костел: маленький, сіренький, і що там може бути цікавого?..

А таки може. Бо замок в Окопах Святої Трійці мав одну хистрість вже від часів свого заснування. На відміну від всіх інших форпостів Галичини, ця фортеця була створена не для захисту, а для… нападу.

В серпні 1672 року для Речі Посполитої настав важкий час. Під турецькою п’ятою опинилися десятки міст і сіл, впав навіть могутній Кам’янець. Гетьману коронному Станіславу Яну Яблоновському  та київському воєводі Мартину Контському прийшла до голови геніальна ідея: якщо не можемо відвоювати Кам’янець, то принаймні спаскудимо турецьке життя в цьому місті-фортеці! Для цього біля впадіння в Дністер Збруча, на місці давньослов’янського городища, від якого залишилися земляні вали на високих кручах, гетьман вирішив звести форт, що блокував би дороги, які вели з турецького Хотина до турецького вже теж Кам’янця. Магнати на допомогу уряду не чекали, взялися будувати твердиню за власний кошт.  

Тут могли базуватися війська, які нищили турецькі загони  та грабували каравани з їжею та амуніцією, пильно стежили за переправою через Дністер. Ідеальне місце! Яблоновський писав королю:

Зараз, Ваша королівська милість, знайшов місце, яке мав давно на приміті і яке подобається у всьому. Знаю, що і Ваша Величність його добре пам‘ятає. Є то над Лашківцями шия скалиста, яку стискає з однієї сторони Дністер, а з другої - Збруч, і зараз нижче впадає Збруч у Дністер, а Жванець у чверті милі. Засвідчую, що то місце заслонене від Польщі двома белюардами, бо від скали до скали 180 ліктів, а від Кам‘янця також заслонено двома белюардами, і одним цілим всередині, бо є від скали до скали 470 ліктів. Води багато, безпечно для коней. Брід добрий на Дністрі під самою фортецею, і виїзд добрий на другий берег. Отож виклав усі вигоди, які тут є. Вже вчора значну роботу зробили, бо люди немало працювали. Хотіли форт побудувати у Жванці, але вирішили, що це місце набагато краще і безпечніше для людей“.

 25 березня 1692р. С.Я.Яблоновський заклав перший камінь нової фортеці. Шість тижнів ціла армія досипала вали і зводила оборонні споруди. Вже на кінець жовтня будівництво було повністю завершено. Назва в форту була довга: «Окопи. Гори Святої Трійці, блокада Кам‘янця-Подільського».

Ще сім років польський гарнізон нападав на турецькі транспорти з Хотина. Чимала частина османських припасів осідала саме в Окопах. Турки хоча й від голоду не помирали, та начальники Подільського пашалика Галіль-паша і Кахріман-паша змушені були шукати інших, значно довших шляхів для доставки вантажів. А з квітня по вересень 1699 р. в Окопах стояло польське військо на чолі з комісарами, які мали прийняти у Порти Кам’янець, що знову відійшов до Речі Посполитої. Комісарами були Станіслав Потоцький, Болеслав Сангушко та Мартин Контський. Коли турки таки повернули місто, Окопи мали б повернутися до мирного життя. Та де там. В 1711 р., під час загрози нападу на Галичину шведської армії Карла ХІІ, фортецю спішно готували до нової оборони: шведи ж-бо рухалися з боку Молдови. Місцевий гарнізон зріс до 1500 чоловік — і зараз важко уявити, де саме розміщувалися шість казарм для всіх цих вояків, а ще кузня, столярня, токарський цех та склади амуніції, серед якої лише гарматних ядер було понад 4 500 штук. Форпост мав тоді 39 гармат різного калібру, 4 мортири і 80 центнерів пороху. Та таких довгоочікуваних шведів Поділля так і не побачило.

Проте побачило конфедератів у 1769 р. Тоді вибивати бунтівників з фортеці прибули російські війська. Дізнавшись про це, Казимир Пуласький та його воїни вирішили закритися в костелі і померти, але не здатися живими. Костел довгий час виглядав так, неначе тільки-но переніс російську атаку. Хоча польська діаспора років 10 тому встановила навіть новий дах над храмом, на початку ХХІ століття він знову стояв без «шапки», помираючи під дощами і слугуючи місцевим селянам в якості сіносховища. І тоді за справу взявся його сусід, пенсіонер Василь Криворучко. Активний чоловік зміг залучити до відродження костелу аж полсььке міністерство культури і історичної спадщини — і храм ожив, тут проходять служби.

Під час російського штурму мури замку були серйозно травмовані. Це був перший удар долі. Другий прогримів невдовзі, в 1772 р., коли фортеця потрапила під владу Австрії. За рішенням нової адміністрації було не лише розібрано мури, а й знесено частину валів. Довершили справу російські війська, які в 1915 р. намагались провести залізницю до Кам‘янця, для чого розрівняли частину валів.

Зараз від стін замку лишився невеликий фрагмент поблизу дозорної башти — башти Пуласького. Її єдину не видно з дороги — і вона єдина, яка зберігає в собі щось романтично-таємниче, саме замкове, класичне. Традиційна така руїна на високій скелі. На відміну від брам, які реставрувалися в 1870-1874 та 1905 рр., башта Пуласького про реставрацію й не чула.

В польські часи в залишках форту розмістилась прикордонна застава: поруч були Румунія і більшовицька частина України. Службу ніс 14 батальон прикордонної охорони війська польського. Зараз… а зараз брами стоять пусткою, і лише сусідська бабуся, не стримавши цікавості, вийде до хвіртки, погляне на туристів з фотоапаратами та пробурмоче собі під ніс: «Знову поляки приїхали…»

Одна з найбільших річок в Україні. Унікальна природа та цікава історія, які тобі варто відвідати.

A: Героїв Майдану 38, Хмельницький, Україна
M: +38 068 007 00 88

Підписатися

Дізнавайтеся усі найсвіжіші новини і пропозиції першими, підписавшись на розсилку.

Copyright © 2020 Dnister.Travel

Design & Development By WebStudio