www.dnister.travel

Цікаве про Дністер

Цікаве про Дністер

Червоногруд: забутий скарб в 2 кілометрах від Дністра

Навіть те, що міста цього вже немає на картах, не допогає Червоногруду поринути в спокій забуття. Що для закоханних біла пляма на мапі? Почуття підкажуть дорогу.

Спробуйте випробувати своє серце на жорсткість. Спробуйте побачити біло-червоний замок в зеленому кратері пагорбів — і залишитися спокійним. Спробуйте не закохатися.

Не вийде.

Ах як шкода, що скапризована пані Історія не залишила нам жодного середньовічного зображення Червоногруду. Нам лишається лише вибудовувати в уяві земляний вал, оточений глибоким ровом — і дерев’яні невисокі стіни з кутовими баштами. (Рів все ще прослідковується на футбольному полі дитячого табору «Ромашка», який впритул підступає до змученого часом, війнами і туристами замку). Приблизно таким, напевно, був той "castrum rubricum" (червоний замок, - лат.) з старих літописів, за який ламали списи слов’янські князі ще в добатиєві часи.

XIV століття, час правління на Поділлі братів-князів Коріатовичів, приніс поселенню славу однієї з найукріпленіших твердинь краю — на рівні з Кам’янцем та Скалою. Коріатовичі ж запросили в Червоний град і місіонерів-домініканців, збудувавши для них дерев’яний кляштор. Наступне століття запам’яталося поселенню в урочищі Червоне не лише частою зміною господарів (юний Спитко з Мельштина, його вдова, бунтівний князь Свидригайло, Великий князь Вітольд), а й підвищенням статусу. З 1434 р. Червоногруд — королівське місто, з 1448 р. йому даровано магдебурзьке право.

Зростаючому місту потрібні були міцні стіни: Поділля — ласий шматок, на який зазіхало чимало сусідів. Русинські магнати Даниловичі на початку XVII ст. замінюють дерев’яний замок на муровану фортецю. За стінами форпосту святкують новосілля й домініканці: в 1615 р. побожнє подружжя Лісецьких зафундувало для монахів мурований костел Вознесіння Діви.

Шкода, та мури не допомогли Червоному граду встояти, коли турецьке цунамі прокотилося в 1672 р. Поділлям. Легенди стверджують, що османи навіть змінили русло річечки Джурин, яка колись оббігала навколо замку — щоб позбавити захисників твердині води і — принагідно — влаштувати найвищий у рівнинній Україні 16-метровий водоспад.

Коли у 1699 р. яничари нарешті покинули край, замість княжого граду існувало лише маленьке сільце. Позаду слава войовничої столиці князівства, попереду — титул найкрасивішої сільської садиби Польщі. Власники Червоногруду з 1778 р., князі Понінські, в 1820 р. починають реконструкцію незручного старого замку, перетворюючи його в елегантний романтичний палац. Дві замкові вежі зносять, інші дві перебудовують у новомодному неоготичному стилі. Князівське місто знов згадало князівський розмах: зі Львова на підводах діставляють ошатні верхні частини веж (корони), а автором проекту палацу, подейкують, був уславлений майстер Юліан Захаревич. Літній салон, «потаємні ходи» всередині башт, меблі в стилі «ампір», прикрашена балюстрадою тераса, що дивиться на великий квітник, а позаду — прикрашений фонтанами парк... Примари кривавого минулого, здається, покидають Червоногруд назавжди. Тепер це оаза тиші і спокою.

Покоління змінюють одне інше, і молоді князі вибудовують для своїх предків сімейний мавзолей на одному з пагорбів кратеру урочища. Часом доля занадто жорстока навіть з сильними світу цього: Гелена Понінська, зламана болем матір, що втратила дочку та сина, замовляє у 1835 р. у найвідомішого скульптора того часу, датчанина Бертеля Торвальдсена, мармуровий надгробок на честь дітей. Сім років майстер працював над своїм шедевром. Протягом року надгробок Понінських виставлявся у Варшаві, а у 1843 р. зайняв своє місце у червоногрудському мавзолеї. Шедевру Торвальдсена пощастило більше, ніж споруді: зараз надгробок експонується у Львівській галереї мистецтв, а розграбована усипальня продувається вітрами та вмивається сльозами дощів.  

Останньою власницею замку на початку ХХ ст. була княгиня Марія Любомирська. Вона намагалася підтримувати маєток в належному стані — та Поділля було ареною запеклих боїв у Першу світову... Коли у 1939 р. на Тернопільщину прийшла радянська влада, замість найгарнішої садиби Польщі тут стояли лише руїни — мальовничі і безпорадні перед майбутнім. Сільце навколо ще трималося. І Червоногруду, і його замку-палацу залишалося жити лічені роки: 4 лютого 1945 р.  загін вояків УПА розгромив це польське поселення. Важка, табуйована до цього часу тема україно-польського протистояння ще чекає на своїх дослідників.

Нечасті фотографії 1950-60-х років фіксують зграйки піонерів на фоні башт і скелету палацу. Башти вижили, а палац же розпорядженням одного з місцевих голів колгоспу став «донором» для будівництва банальної ферми. Сумно.

Але й баштам, здається, залишилося недовго. Глибокі тріщини зморшками оперізують їх, нагадують про невблаганність часу. В 2006 р. впала частина бічної каплиці костелу, розірвана на шматки кореневищем берези, яка виросла на даху храму. Монахи-автокефали, що оселилися між баштами і костелом, на це не зважають, все розказують туристам про вхід до пекла і лицаря без голови, що бродить околицею.

А що ж держава? Парадокс — цього місця, куди щороку приїжджають тисячі туристів, офіційно просто не існує: ані вежі, ані костел не включені у Реєстр національного надбання України. Місто-привид залишило по собі замок-привида, наділеного справді паранорамальною силою: здатністю закохувати у це місце. І башти-сестри, і водоспад над Джурином, і руїна мавзолею поблизу села Нирків, і зелена чаша гір — шматочки шаради-пазлу, який кожен збирає для себе сам, залишаючи навзаєм маленьку частинку свого серця. Ту, яка відповідає за кохання. Ту, яка реагує на Вічне і Красу.

Одна з найбільших річок в Україні. Унікальна природа та цікава історія, які тобі варто відвідати.

A: Героїв Майдану 38, Хмельницький, Україна
M: +38 068 007 00 88

Підписатися

Дізнавайтеся усі найсвіжіші новини і пропозиції першими, підписавшись на розсилку.

Copyright © 2020 Dnister.Travel

Design & Development By WebStudio